педрада формування комунікативної компетентності на уроках англійської

педрада формування комунікативної компетентності на уроках англійської

Ми повинні підготувати учнів до спілкування в реальних життєвих ситуаціях, навчити їх здобувати знання самостійно з метою вдосконалення в галузі обраної майбутньої професії. На уроках іноземної мови потрібно впроваджувати особистісно орієнтоване спілкування, створювати всілякими засобами позитивну емоціональну атмосферу духовного взаємозбагачення, даючи можливість кожній дитині випробувати себе в різних видах творчості. Саме цьому сприяють поряд з активними формами роботи, технології інтерактивного навчання, суть яких полягає в тому, що навчальний процес відбувається за умови постійної, активної взаємодії всіх учнів. Провести сучасний урок іноземної мови із застосуванням технологій інтерактивного навчання, означає створити такі комфортні умови навчання, за яких кожен учень відчує свою успішність, інтелектуальну спроможність, навчиться бути демократичним, спілкуватися з іншими людьми, критично мислити.

Останнім часом методика викладання іноземних мов зазнала певних змін відносно організації процесу навчання, методів навчання, його структури та змісту.

На сьогоднішній день найпоширенішим та дієвим методом викладання та навчання іноземних мов, безперечно, є комунікативно - орієнтований, який максимально наближений до реальних умов іншомовної середи.

Традиційно граматико - перекладний метод базується на прищепленні навичок читання літератури, вивченні граматичних правил і лексики, розвитку розумової дотепності. Такий підхід навчає учнів ставати комунікативно компетентними, використовувати мову відповідно до даного соціально - спрямованого контексту, управляти процесом переговорів. Вважаю, що основне – це дозволити відчути впевненість у своїх силах, створювати природні життєві ситуації, де дитина зможе використати свої знання і поговорити про те, що її цікавить. Для того щоб найповніше реалізувати цю мету, необхідно створити досить ефективну та надійну систему вправ і послідовно використовувати її в навчальному процесі. Вчителі іноземної мови, в тому числі і я, використовують багато лінгвістичних вправ, вважаючи, що учні будуть сумлінно розкривати дужки, заповнювати пропуски, ставити і відповідати на запитання до тексту, і що таким чином вони зможуть прийти до мовлення. У сучасній методиці під впливом ряду факторів як лінгвістичних, так і соціокультурних, поняття навчання мовам поступово замінюється новим поняттям - навчання мові та культурі, в тому числі культурі міжособистісного спілкування суб єктів, що належать до різних культур, але цікавих один одному з точки зору загальної ерудиції, життєвого досвіду, фонових знань. Міжособистісне спілкування носіїв різних мов та культур може здійснюватися за тих умов, якщо комуніканти будуть цікавими один одному, якщо вони будуть керовані однією метою - взаємопорозумінню, взаємозбагаченню засобами міжкультурної комунікації. Але, як стверджують деякі лінгводидакти, щоб бути цікавим партнером по міжкультурній комунікації, необхідно знати та розуміти свою національну (етнічну) культуру.

Прогресуючий розвиток міжнародних контактів та зв язків у політиці, економіці, культурі та в інших галузях зумовлює послідовну орієнтацію сучасної методики навчання іноземним мовам на реальні умови комунікації. Таким чином, оволодіння англійською мовою, як і будь - якою іншою мовою можна із впевненістю кваліфікувати як компонент загальної культури особистості, за допомогою якого вона (особистість) прилучається до світової культури.

Проте, представляється аксіоматичним, що міжкультурна комунікація (діалог культур), може бути реалізована тільки на усвідомленій національно - культурній базі рідної мови.

Родючі ідеї міжкультурної комунікації можуть бути не більш, ніж модними напрямками у сучасній методиці, якщо не забезпечити учнів основами рідної культури, основами краєзнавства. Наприклад, подавати на вивчення тексти про культурні пам ятки лондона треба паралельно із текстами про культурні пам ятки києва, тобто вивчати культуру іншої країни із живим співвідношенням культури рідної країни, в цьому разі результати засвоєння будуть більш продуктивними.

Чим більшими цінностями ми оволодіваємо, тим більш витонченим та гострим стає наше сприйняття інших культур - культур, що віддалені від нас у часі та просторі древніх та інших країн. Кожна з культур минулого або іншої країни стає для інтелігентної людини своєю культурою, своєю глибоко особистісною, і своєю в національному аспекті, тому що пізнання свого узгоджено із пізнанням чужинного. Тому, вважають, що як додатковий елемент підтримки мотивації навчальної діяльності на уроках англійської мови учнів середньої ланки можна використовувати краєзнавчий матеріал. Бажання дітей розповісти та узнати про те, що їм близьке та знайоме, підвищує ефективність навчальної мовленнєвої діяльності на уроці англійської мови.

Деякі методисти та викладачі роблять таке спостереження, що мотивація до вивчення іноземної мови стає практично насичуваною, якщо оволодіння іншомовним спілкуванням супроводжується вивченням власної країни, регіону, міста, району, в якому живуть учні. Тому, вони роблять висновок, що зміст і теми навчально - методичного комплексу з англійської мови потребують від вчителя постійного звернення до краєзнавчого матеріалу, який допомагає формувати почуття любові до рідного краю, до своєї малої батьківщини, усвідомлене відношення до навколишнього світу.

Касети з записами, діапозитиви про чернігів та україну, карти україни, чернігівської області, листівки із зображеннями культурних пам яток найбільших адміністративних міст україни, експозиції книг про україну.

Але, треба враховувати, що словниковий запас наших учнів не досить великий та знання про україну недостатні, тому в деяких випадках треба, базуючись на загальній інформації, складати тексти самостійно, враховуючи реальний стан підготовки наших учнів. Він повинен бути інформативним та цікавим, щоб учні мали змогу задовольнити свої пізнавальні потреби, збагатити своє світосприйняття, отримати задоволення від читання та обговорювання тексту.

Але, нам потрібно пам ятати, текст та інформація, що подається в тексті, буде цікава тільки за тих умов, якщо текст буде посильним, учні його легко зрозуміють та, в деяких випадках, захочуть доповнити своєю інформацією. Треба обов язково використовувати ілюстрації до тексту, карту україни, або, краще, запропонувати учням самостійно підготувати картки, листівки, намалювати географічну карту україни, зробити свої підписи на ній, чи принести фото, які вони мають по темі в домашній галереї. Після того, як відпрацьована лексика тексту та проведена фонетична робота над текстом на уроці, учням пропонується домашнє завдання для самостійної роботи над текстом. Учні також, можуть отримати завдання відмітити на контурній карті адміністративний поділ україни на регіони, відмітити міста та районні центри, що може стати у нагоді при вивченні граматичного матеріалу з теми використання прийменників. Учитель починає речення англійською мовою, а учні продовжують його; скажіть речення англійською мовою; вірні чи не вірні наступні твердження; дайте відповіді на наступні запитання; ми розповідаємо про нашу країну, київ і т. Read the text (прочитайте текст); answer the following questions (дайте відповіді на запитання); find the following sentences (знайдіть наступні речення в тексті); translate into ukrainian (перекладіть рідною мовою). На узагальнюючому уроці для перевірки знань учнів про свою батьківщину можна запропонувати їм маленький тест із 10 речень, до кожного з яких дається чотири варіанти відповідей. В світі цих задач перед вчителями та вихователями виникає необхідність по - новому усвідомити роль краєзнавства в теорії та практиці навчання та виховання. Таким чином, ми робимо висновок, що сучасний етап розвитку методики викладання англійської мови характеризується пошуком ефективних шляхів навчання, нових технологій навчання, удосконалення форм, методів, а також змісту навчання. Теперішній період припускає цілеспрямоване спостереження за особливостями використання різноманітних засобів в процесі навчання міжкультурної комунікації, в тому числі у специфічному, регіональному аспекті, що характеризує мовні особливості тієї чи іншої місцевості, ментальні особливості носіїв мов. Отже, вивчення англійської повинно відбуватися з урахуванням регіонального компонента, використання регіональних, та краєзнавчих матеріалів, що можуть подаватися в формі текстів або наглядного матеріалу, де будуть міститися факти з історії, біографій визначних співвітчизників, опис флори та фауни рідного краю, підсилює навчальний та пізнавальний ефект. Також, ми прийшли до висновку, що в результаті здійснення лінгвокраєзнавчого підходу на уроках англійської мови відбувається оновлення деяких компонентів змісту навчання. Такі тексти та їх ілюстрації за допомогою прагматичного матеріалу сприяють реалізації на уроках важливих принципів навчання англійської мови (комунікативність, наочність, новизна та функціональність). Можна також зробити висновок, що цілеспрямована робота по реалізації лінгвокраєзнавчого аспекту на уроках англійської мови сприяє, з одного боку, підвищенню інтересу до предмету, а з іншого - створює позитивну мотивацію при засвоєнні мовних засобів та набуває культурознавчої та краєзнавчої інформації за допомогою та на основі цих засобів. Цілеспрямована та постійна робота по реалізації лінгвокраєзнавчого підходу на уроках англійської мови дозволяє систематизувати види вправ, за допомогою яких вчитель навчає учнів діставати із різних джерел необхідну інформацію. Таким чином, використання краєзнавчого матеріалу забезпечує стійкий корисно плануємий результат в області практичних навичок та вмінь з англійської мови.

З одного боку, створюється міцна система навичок та вмінь по практичному використанню англійської мови як засобу міжособистісного та міжкультурного спілкування. Відповідно до рішень європейської ради основною компетентністю на уроках іноземної мови є комунікативна компетентність, тому що вона забезпечує набуття учнями вміння обговорювати проблеми, доводити власну позицію, виробляти власну точку зору, розвивати критичне та креативне мислення та адаптуватися у мовному середовищі. Вони орієнтовані на реалізацію пізнавальних інтересів і потреб особистості, тому особлива увага приділяється організації процесу ефективної комунікації, в якій учасники процесу взаємодії більш мобільні, більш активні. Основою інтеракції є принцип багатосторонньої комунікації, що характеризується відсутністю полярності і мінімальною сконцентрованістю на точку зору вчителя. Спільна діяльність учнів у процесі пізнання, освоєння навчального матеріалу означає, що кожен учень вносить свій особливий індивідуальний внесок в обмін знаннями, ідеями, способами діяльності. Причому відбувається це в атмосфері доброзичливої і взаємної підтримки, що дозволяє одержати не тільки нові знання, але й розвиває саму пізнавальну діяльність, приводить її на більш високі форми кооперації та співробітництва. На основі вивчення досягнень сучасної педагогічної науки, психології вчителька виробила систему форм, методів, засобів, що забезпечують конкретні позитивні результати в розв’язуванні конкретних освітніх проблем. Опрацювавши теоретичний матеріал з даної теми, створити умови для успішного впровадження інтерактивних технологій в навчальній діяльності, виробити критерії оцінювання. Результативність – практичне використання іноземної мови в процесі іншомовного спілкування, участь у міжнародних програмах і проектах, отримання міжнародних стипендій. Перспективність – доступність досвіду для творчого наслідування вчителів іноземної мови, створення оригінальних, практичних розробок уроків і позакласних заходів з використанням інтерактивних технологій. Таким чином, в роботі вчителя англійської мови трофімової валентини юріївни важливе місце займає інтерактивна модель навчання, за допомогою якої вчитель та учень само реалізуються у спільній праці, у творчому пошуку, коли одна творча особистість – учитель творить іншу творчу особистість – учня. З інтерактивних технологій широке застосування в навчальному процесі мають технологія кооперативного навчання, технологія колективно - групового навчання, технологія ситуативного моделювання та технологія опрацювання дискусійних питань. На думку вчителя, саме ці методи допомагають залучити до активної роботи на уроці всіх учнів, надають можливість кожному учневі висловлювати свою думку чи позицію стосовно висунутої проблеми, відчути розкутість і впевненість. На початковому етапі навчання особливу увагу валентина юріївна приділяє технології навчання у грі, бо саме вона значною мірою допомагає створенню на уроках сприятливого психологічного клімату, атмосфери розкутості спілкування. В процесі гри діти змагаються один з одним, мобілізуючи свої знання, вміння і навички, проявляють кмітливість, винахідливість, комунікативність, волю до досягнення поставленої мети.

Для цього пропонує молодшим школярам побувати в ролі мальвіни і буратіно та представити назви різних іграшок школярам або познайомити лікаря айболіта з цікавими жителями зоопарку.

Уміння використовувати різні способи інтегрування інформації, ставити запитання, критично осмислювати одержану інформацію, аргументувати власну точку зору та презентувати її, працювати у команді, здатність до участі у спільному прийнятті рішень, здатність брати на себе відповідальність. Аналіз науково - методичної літератури з питань організації дискусії, а також необхідність проведення певної підготовки до обговорення проблеми учнями дозволили трофімовій в. На думку педагога навчання граматики потрібно будувати за системним принципом, тобто йти від простого до складнішого, з одночасним аналізом зв’язків між елементами системи, постійно виконувати граматичні вправи з обов’язковим поясненням граматичних явищ, домагатися щоб учні відповідали на запитання. Необхідно стимулювати само постановку питань до будь - яких граматичних явищ, які зустрічалися в тексті, діалозі, постійно повторювати уже вивчені граматичні явища. Одним із ефективним засобів, який передбачає створення найкращих умов для саморозвитку життєтворчості особистості є нестандартні уроки, які трофімова в. Багато варіативність, гнучкість форм організацій різних видів діяльності – індивідуальної, у парах, групової колективної, які практикує вчителька, - забезпечує позитивну емоційну атмосферу під час її занять, духовне взаємозбагачення учнів сприяє згуртуванню колективу, а також дає можливість виявити творчих обдарованих дітей, що в умовах гімназії є особливо актуальним. За звичай нестандартні уроки проводяться на заключному етапі роботи над темою, при цьому вибираються підтеми, при обговоренні яких можна організувати обмін власними думками, враженнями та набутими знаннями.

Для того щоб наблизити навчальну комунікацію до реальної, вчителька намагається пов’язати основну тему кроку з раніше засвоєним, перевести спілкування у між тематичний план. Робота на такому уроці – це практикування школярів у діалогічному та монологічному мовленні, аудіюванні; завдання виховного та розвиваючого навчання визначаються специфікою так змістом конкретної теми.

Характерним для таких уроків є те, що вони розширюють кругозір учнів, розвивають їхні інтереси, активність та комунікативність, зміцнюють співпрацю вчителя з учнями.

Школярі вчаться активно обговорювати почуте, ставити запитання для отримання цікавої для них інформації, висловлювати свою думку з приводу предмета обговорення. Вона уміє формувати мотиви навчання, захопити дітей навчанням на уроці організувати різними рухами спілкування, створювати ситуації, які спрямовують мовну актуальність учнів, ефективно добрати засоби навчання. Досконале володіння методикою, постійний творчий пошук шляхів удосконалення уроку, раціональний вибір форм і прийомів навчання, оптимальне використання режимів роботи з класом, елементів проблемного навчання, педагогічний такт, знання дитячої психології дозволяють учительці досягти високого рівня умінь і навиків учнів з основних видів мовленнєвої діяльності. Отож, учні валентини юріївни з радістю йдуть на урок, бо знають, що нові, цікаві форми роботи чекають їх на уроці, і вони знову відчують себе першопроходцями у світ новизни, творчості і пошуку.

Сучасний стан міжнародних зв’язків україни, вихід її у європейський та світовий простори, нові політичні, соціально - економічні та культурні реалії вимагають підвищення статусу іноземних мов у нашій країні. комбінувати мовленнєві зразки згідно з комунікативним наміром і на основі логічної схеми; - передавати зміст зразка зв’язного монологічного мовлення. А) дається зміст і частково мовна форма, б) дається мовна форма; в) дається лише зміст; - зв’язно висловлюватись на основі комбінування декількох джерел інформації. А) з опорою на зразок, б) без опори на зразок; - висловлювати свою думку та своє ставлення до предмета мовлення; - описувати картину (серію картин, фільм тощо); - переказувати різними способами сприйнятий на слух чи прочитаний текст; - робити повідомлення чи розповідь за темою, комбінуючи матеріал всередині одного чи декількох джерел інформації; - звернутися до лексичного перифразу або за допомогою до співрозмовника у випадку незнання слова. Кожен з тих, хто спілкується, досягає своїх цілей за допомогою говоріння, аудіювання, читання, письма, пара лінгвістики (інтонація, паузація тощо), проксеміки (рухи тіла, пози тощо) і якоїсь спільної діяльності. інформаційним (обмін думками, ідеями, інтересами, почуттями тощо); інтеракційним (взаємодія під час спілкування); перцептивним (сприйняття і розуміння людини людиною). У методиці видами мовлення називають ще й монологічне і діалогічне, але з точки зору реального процесу спілкування монологічного мовлення як такого не існує. А) пара лінгвістичні (інтонація, паузація, дихання, дикція, темп, гучність, ритміка, тональність, мелодика); б) екстралінгвістичні (шуми, сміх, плач тощо); в) кін естетичні (жести, міміка, контакт очима); г) проксематичні (пози, рухи тіла, дистанція, тобто просторово - часова організація спілкування). А) акцентують ту чи іншу частину вербального повідомлення; б) передують тому, що буде передано вербально; в) виражають значення, що відрізняється від змісту висловлювання; г) заповнюють або пояснюють паузи, вказуючи про намір продовжити висловлювання, на пошук слова тощо; д) підтримують контакт між співрозмовниками і регулюють потік мовлення; е) замінюють слово або фразу.

Використовувати їх для регуляції та оцінювання роботи учнів і таким чином економити час; створювати позитивний тонус спілкування, встановлювати і зберігати контакт; впливати на мовленнєву активність учнів; сприяти запам’ятовуванню навчального матеріалу.

Адже численні повторення простих рядків віршів або пісень, на мою думку, є дуже корисними для тренування вимови, запам’ятовування певних лексичних одиниць, найпростіших граматичних конструкцій. Для того, щоб процес навчання справді був ефективним, необхідно оволодіти комунікативною компетенцією, тобто вмінням за допомогою мови розв’язати завдання взаємодії та взаєморозуміння з її носіями.

Розвиток ділових і особистих контактів, розширення культурних зв язків між народами висувають перед школою в області навчання іноземним мовам на перший план завдання - виховання людини, головним надбанням якого є загальнолюдська культура і загальнолюдські цінності. З вище сказаного випливає, що підтримуючи інтерес до мови як засобу в умовах гуманізації освіти, коли особистість людини знаходиться в центрі всієї освітньої і виховної діяльності, пошук ефективних способів і прийомів навчання, в тому числі і навчання іноземної мови, привертає пильну увагу багатьох вчених, методистів і вчителів. Адже цей процес припускає період нагромадження будівельного матеріалу, стадію неминуче примітивного змісту, подолання різноманітних труднощів, що відсуває досягнення цілей, про які мріялося. У результаті зменшується мотивація, пропадає зустрічна активність, слабшає воля, спрямована на оволодіння іноземною мовою, знижується в цілому успішність, що, у свою чергу, негативно впливає на мотивацію. Учитель може лише опосередковано вплинути на неї, створюючи передумови й формуючи підстави, на базі яких в учнів виникає особиста зацікавленість у роботі. її глибина, різноманіття лінгвістичних фактів й явищ, їхнього взаємозв язку, - усе, що робить мову живою, покликано викликати в учнів інтерес, повинне бути предметом розгляду на уроках рідної й іноземної мови.

Найважливішим завданням навчання іноземній мові є розвиток особистості школяра, здатної й бажаючої брати участь у міжкультурній комунікації, розвиток творчих здатностей. Для розвитку пізнавальних мотивів учнів при вивченні англійської мови можуть бути використані різні методи й прийоми, у число яких входять різні види казок, нестандартні форми проведення уроків, щотижневі олімпіади по язиці, незвичайні форми пред явлення досліджуваного матеріалу, позаурочна робота із предметом. Саме перераховані методи й прийоми сприяють розвитку широких пізнавальних мотивів у молодшому шкільному віці, саме цей вік є сприятливим для розвитку пізнавальних мотивів. Наявність їх означає, що учень не тільки засвоює ті прийоми й способи спілкування, які йому пропонуються в ході навчання як зразок, але й шукає нові способи навчальних дій і форм співробітництва й взаємодії з оточуючими людьми.

Мотивація - це, насамперед результат внутрішніх потреб людини, його інтересів й емоцій, цілей і завдань, наявність мотивів, спрямованих на активізацію його діяльності. Наявність елементів пошукової діяльності, пізнавальних мотивів й емоційний стан учнів забезпечують ним вихід з навчальної діяльності в самоосвітню й творчу.

Дитина, що з радістю освоювала лексику, фонетичний матеріал й основи розмовних навичок, часто губить мотивацію до продовження вивчення мови, зіштовхнувшись із необхідністю кількаразового повторення граматичного матеріалу, завзятого тренування граматичних навичок і - що саме складне для 8 - 10 - літньої дитини - вислуховування сухих пояснень викладача. Дитина завжди грає, але гра її має великий сенс, вона точно відповідає її віку й інтересам і містить у собі такі елементи, які ведуть до вироблення потрібних навичок й умінь. Казку дитина сприймає як гру, великий зміст якої полягає в розвитку не тільки творчих сил і можливостей, але й у відпрацьовуванні мовленнєвих навичок й умінь, тому що мова в цьому випадку йде про мовленнєві казки.

Вона полягає не тільки в тому, щоб дати поштовх творчості й розбудити уяву, але вміло направляти їх у потрібне русло, щоб невтримна фантазія дітей не вела їх від предмета вивчення. Хуторський розрізняє терміни компетентність і компетенція, пояснюючи, що компетенція - це сукупність взаємопов язаних якостей особистості (знань, умінь, навичок, способів діяльності), які є заданими до відповідного кола предметів і процесів та необхідними для якісної продуктивної дії відносно них. Відповідно до визначень цих термінів компетенцію слід розуміти як задану вимогу, норму освітньої підготовки учня, а компетентність - як його реально сформовані особистісні якості та мінімальний досвід діяльності. Тому, на нашу думку, комунікативна компетенція - це знання, уміння та навички, необхідні для розуміння чужих і породження власних програм мовленнєвої поведінки, адекватних цілям, сферам, ситуаціям спілкування. В аудіюванні, говорінні, читанні, письмі та передбачають уміння здійснювати усне спілкування, розуміти на слух основний зміст автентичних текстів, читати й розуміти тексти різних жанрів і видів, передавати письмово необхідну інформацію; б) мовної компетенції, що є інтегративною та включає мовні знання (лексичні, граматичні, фонетичні й орфографічні), відповідні навички.

Компетентнісний підхід у навчанні іноземних мов досить новий, але, у разі його успішної реалізації, може стати засобом забезпечення учнів корисними знаннями, необхідними для успішного досягнення цілей у реальних життєвих умовах. На думку багатьох науковців, для реалізації зазначених вище завдань доречно використовувати іншомовні казки, які додають необхідний позитивний емоційний компонент і залучають школярів до автентичних джерел іноземної культури.

Тому важливе значення для нашого дослідження мають наукові роботи, у яких висвітлюються питання введення казкових творів до структури уроків іноземної мови таких учених, як дж. Пассов визначає граматичну навичку як “здатність мовця вибрати модель, адекватну мовному завданню й оформити її відповідно нормам даної мови, причому все це - миттєво. Мовленнєві навички здобуваються в мовленнєвих, не ситуативних, немовних вправах, тоді як мовні граматичні навички можуть успішно формуватися переважно в ситуативних мовних вправах. Рогова вважає, що неможливо відривати граматику від мовлення, без граматики неможливе оволодіння якою - небудь формою мовлення, тобто граматика поряд зі словниковим і звуковим складом являє собою матеріальну основу мовлення. При цьому треба мати на увазі наступні істотні відмінності в умовах оволодіння рідною й іноземною мовами, які позначаються на підході до навчання граматиці іноземної мови.

Рідна мова є первинним життєво необхідним засобом спілкування, засвоєння якого природно мотивується, адже рідна мова засвоюється в дитячому віці, паралельно із пристосуванням дитини до навколишнього середовища. Оволодіння іноземною мовою починається в шкільному віці, коли основний засіб спілкування - рідна мова - уже склався; тому потрібні спеціальні зусилля для виклику мотивації вивчення іноземної мови.

Рідна мова засвоюється в природному мовному середовищі, з якого дитина без спеціальних зусиль, тобто мимоволі й у стислий термін, вирізняє закономірності. Тому при оволодінні граматикою в шкільному курсі іноземної мови особлива увага повинне бути приділена теорії і її оптимальному сполученню з мовною практикою, а також співвіднесенню довільної форми уваги з мимовільною, тобто послідовному здійсненню принципу свідомості. Уміння змінювати й сполучати слова в мовленні ефективно тільки в тому випадку, якщо воно здійснюється автоматично, тобто включає необхідний набір граматичних навичок. “людина може знати граматичні правила якої - небудь мови, але не володіти її мовними нормами, тому що вона не має відповідних мовних зв язків, що проявляються в інтуїтивному оформленні граматичної сторони мовлення, при якому людина усвідомлює лише зміст висловлення, але не форму його вираження. Навчанню граматиці варто надавати з перших кроків її вивчення комунікативну спрямованість, тому що граматика - це один з найважливіших засобів, що забезпечують акт комунікації. Навчання граматиці повинне бути стилістично цілеспрямовано, при чому дуже важливо звертати увагу на той факт, що вживання граматичних форм і конструкцій, також як і лексичних одиниць, обумовлено не тільки нормою мови, але й нормою мовлення. Ознайомлення з новим граматичним матеріалом, що включає показ і пояснення, можливо, здійснювати шляхом його аудітивного пред явлення в різних мовних ситуаціях спілкування (мовлення викладача, диктора, носія мови). Аудіовізуально - використання кінофрагментів, при чому при будь - якому варіанті ознайомлення необхідно враховувати стилістичні особливості використання досліджуваних форм у мовленні. Від такого пред явлення матеріалу не слід відмовлятися заради дотримання принципу комунікативності, тому що будь - який метод викладання повинен бути гнучким. При показі й поясненні граматичного явища дуже важливо виділяти орієнтири, що забезпечують надалі їхнє цілеспрямоване використання у всіх видах мовної діяльності. Процес оволодіння граматичними явищами досліджуваної мови будується у світлі сучасних наукових даних як процес постійного оволодіння граматичними діями й операціями, що співвідносять із відповідними вмінням. Серед проблем, теоретично й експериментально розв язуваних методикою іноземних мов, комунікативна компетенція й способи її досягнення є однієї з найбільш актуальних. Тому важливим завданням учителів є створення реальних й уявлюваних ситуацій спілкування на уроці іноземної мови, використовуючи для цього різні методи й прийоми роботи (рольові ігри, дискусії, творчі проекти й ін). Ефективність використання казки при навчанні мовлення залежить не тільки від точного визначення її місця в системі навчання, але й від того, наскільки раціонально організована структура заняття, як погоджені навчальні можливості казки із завданнями навчання. Спочатку учні відповідають на питання, поставлені перед учителем перед прочитанням, потім можна використати вправи типу вибери правильну відповідь, “розташуй речення в логічній послідовності і. Традиційний підхід до викладання іноземної мови на ранньому етапі припускає починати навчання з використання мовного матеріалу, що називає предмети, що оточують дітей безпосередньо в класі. Комунікативне навчання іноземній мові змушує переглянути традиційний підхід і поглянути на проблему вибору змістовної основи навчання на ранньому щаблі. Робота вчителя повинна бути спрямована на передачу знань з англійської мови, розвиток мовних навичок дітей, розширення лексичного запасу, одержання додаткової лінгвокраїнознавчої інформації про англомовні країни.

Рольовий діалог у процесі театралізованої діяльності робить мовну взаємодію особистісно орієнтованою, адресованою, стимулює активність кожного партнера, що сприяє розвитку в дитини вмінь говоріння й слухання. Казка, наповнена описами чудес, незвичайними подіями, подіями, зустрічами із чарівниками, феями, що володіють чудодійною силою, мимоволі приковує до себе увага дітей, задовольняє певні потреби віку.

Казка - це поетичний вимисел, хоча це не заперечує її зв язок з дійсністю, реальним життям, що визначає характер її сюжету, образів, деталей оповідання, її змісту, а також мову казки.

Нерозривний зв язок казки з життям дозволяє дітям через ситуації, предмети обговорення, які присутні в казці, одержати досвід, як мовний, так і соціальний, котрий їм знадобиться в житті. На ранньому етапі навчання провідним є розвиваючий аспект, оскільки на першому році навчання заставляються основи багатьох найважливіших здатностей, і здійснюється їхній початковий розвиток. У кращих своїх образах вона відкриває дитині світ, суть людських відносин, людських почуттів - доброти, поваги, співчуття, товариства, справедливості, чуйності, взаєморозуміння, і тим самим несе в собі багатий моральний потенціал. Хоча в казках говориться про незвичайних казкових героїв або про тварин, майже завжди під ними маються на увазі люди з їх реальними життєвими проблемами.

Вони формують здатність творчо трудитися, виховують любов і повагу до праці, формують потребу у творчій праці, виробляють такі людські якості, як працьовитість, посидючість, наполегливість, допитливість, готовність прийти на допомогу.

Позитивні емоційні дії, що відбуваються в казці, дозволяють запобігти виникненню почуття недовіри, і навіть ворожості, що нерідко з являється й у дорослих як реакція на все нове, незнайоме, незвичне, вихідне за рамки звичних соціальних відносин. На заняттях по англійській мові при використанні казки діти здобувають знання про культуру країни досліджуваної мови (відомості з історії, географії, життя однолітків, про побут, традиції, інтереси, про музику, живопис, символіку, одяг, свята, захоплення). Вона, по - перше, сприяє формуванню мотивації навчання; по - друге, підвищує виховні й освітні можливості іноземної мови; по - третє, є прекрасним засобом навчання іншомовному спілкуванню. Переклад казок василя олександровича на англійську мову дасть змогу дітям відчути єдність української та англійської мов, зрозуміти, що поняття любові василь сухомлинський неодноразово висловлював думку про те, що кожна дитина по - своєму талановита. Необхідно знайти вид роботи, в якому вона була б корифеєм, створюючи навколо неї повне середовище і, спираючись на позитивне, розвивати особистість дитини.

Сухомлинський виходив з того, що вчителям слід не чекати природного дозрівання психічних функцій дітей, а за допомогою відповідного розвиваючого середовища, змісту і методики навчання прискорювати їх розвиток. Крім того головним мотивом навчання є прагнення до активної участі (колективної чи індивідуальної) в повній корисній діяльності класу, завдяки якій вона утверджує себе на соціальному шаблі свого маленького колективу.

Сухомлинський виняткову роль у розкриті індивідуальних особливостей дитини відводив казкам, які показують учням на доступному рівні філософію житія, сутність загальнолюдських цінностей. Сухомлинського дають можливість на практиці сформувати самостійність мислення, виховати любов до бабусі й дідуся, до матері й батька, до рідної природи, речей, що оточують дитину.

Сухомлинського на англійську мову дасть змогу дітям відчувати єдність української та англійської мов, зрозуміти, що поняття любові, честі, краси притаманне усім людям. інсценуючи казки, школярі розвивають творчі здібності, уміння виразно і красиво говорити, що дуже важливо для дітей у майбутньому, слід залучати до вистав пасивних, закомплексованих дітей, це дає можливість їм розкритися, відчути себе впевненіше.

Спочатку учні опрацьовують англійський варіант казки (читають, перекладають, відповідають на запитання, знаходять вирази в тексті, інсценують її) потім знайомляться з оригіналом казки (українською мовою). Головну увагу на уроках англійської мови вчитель приділяє тексту, як тому поняттю, якому служать всі розділи навчального курсу - фонетика, лексика, граматика, словотвір, стилістика, правопис. Відомо, що тренування учнів у вживанні граматичних структур, що вимагає їхнього багаторазового повторення стомлює хлопців своєю одноманітністю, а затрачувані зусилля не приносять швидкого задоволення. Як приклад, наводиться розробка уроку, сформованого у вигляді казки, завдяки чому діти оволодівають складними граматичними структурами без особливих труднощів. Сучасний стан міжнародних зв язків україни, вихід її у європейський та світовий простори, нові політичні, соціально - економічні та культурні реалії вимагають підвищення статусу іноземних мов у нашій країні. іноземна мова є важливим засобом між культурного спілкування, вона сприяє вербальному порозумінню громадян різних країн, забезпечує такий рівень їхнього культурного розвитку, який дозволяє вільно орієнтуватись і комфортно почуватись у країні, мова якої вивчається. У зв язку з цим актуальною стає позиція, за якої здатність зрозуміти представника іншої культури залежить не тільки від коректного використання мовних одиниць, але й від особливих умінь розуміти норми його культури, у тому числі мовленнєвої поведінки у різноманітних ситуаціях спілкування. Загальна стратегія навчання іноземних мов визначається потребами сучасного суспільства та рівнем розвитку лінгвістичних, психолого - педагогічних і суміжних наук. Пріоритетною є комунікативна мета у навчанні, що передбачає таку організацію діяльності, яка спрямована на оволодіння учнями спілкуванням в усній та писемній формах. У зв язку з вищезазначеним актуальність теми полягає в необхідності уточнень функцій іноземної мови, визначенні нових стратегічних напрямів процесу оволодіння нею, перегляду шляхів і засобів навчання. Кожний етап навчання (початкова школа, основна школа, старша школа) характеризується не тільки різною тематикою і обсягом навчального матеріалу для навчання спілкування, але й різноманітними методами, формами і видами навчальної діяльності відповідно до рівня розвитку учнів, їхніх інтересів, досвіду.

Оволодіння уміннями говоріння, аудіювання, читання та письма здійснюється шляхом реалізації цих видів мовленнєвої діяльності у процесі навчання в умовах, що моделюють ситуації реального спілкування. У зв язку з цим навчальна діяльність учнів організується таким чином, щоб вони виконували вмотивовані дії з мовленнєвим матеріалом для вирішення комунікативних завдань, спрямованих на досягнення цілей та намірів спілкування. Спілкування людей в реальному житті відбувається завдяки виникненню потреби в реалізації певного комунікативного наміру, досягнення або недосягнення якого визначає результат мовленнєвого спілкування. У ході спілкування комуні канти виступають як носії певних соціальних стосунків, що виникають в тій чи іншій сфері діяльності і реалізуються в конкретних мовленнєвих ситуаціях. Слід зазначити, що застосування методів як учителем, так і учнями, спрямоване не лише на організацію та реалізацію навчальної діяльності, але й на управління нею. Управління навчальною діяльністю реалізується завдяки здійсненню учителем контролю за успішністю учнів в оволодінні іншомовною мовленнєвою діяльністю на кожному етапі навчання. До прийомів відносять, наприклад - прийоми семантизації нових лексичних одиниць, прийомив організації навчальної діяльності учнів в опрацюванні нового матеріалу, закріпленні набутих навичок та розвитку вмінь мовлення в ситуаціях спілкування шляхом виконання учнями різноманітних мовних (кросворди, пропуски, опис малюнків) та комунікативних (мовленнєвих) вправ (описати послідовність дій на малюнках, відповісти на запитання, рольова гра і т. В ідеалі усі засоби мають бути представлені в навчально - методичному комплексі (нмк), за яким проводиться навчання іноземної мови у даному класі середнього навчального закладу.

Підручника, книжки для вчителя, лінгафонного практикуму, комп ютерних програм, комплекту слайдів, діафільмів, аудіо - , відеокасет, cd, dvd, таблиць тощо. Важливо зацікавити учнів у вивченні іноземної мови, викликати в них позитивне ставлення до предмета, вмотивувати необхідність і значущість володіння іноземною мовою як неповторним засобом міжкультурного спілкування. На цьому етапі учні вчаться виконувати нескладні творчі завдання і вправи, спрямовані на розвиток креативного мислення, у них формуються уміння переносити засвоєний навчальний матеріал в інші ситуації спілкування, давати оцінку певним явищам і діям. У початковій школі створюються умови для ранньої комунікативно - психологічної адаптації молодших школярів до нового мовного світу та для подолання подальших психологічних бар єрів при використанні іноземної мови як засобу спілкування; для розвитку мотивації у подальшому оволодінні іноземною мовою; формується елементарна комунікативна компетенція (мовна та мовленнєва), а також елементарні лінгвістичні уявлення та загально навчальні уміння. Враховуючи загально педагогічну специфіку навчального процесу в початковій школі, а також відсутність у дітей загально навчальних умінь і навичок, слід робити основний акцент на мимовільному запам ятовуванні навчального матеріалу.

На кінець початкового ступеня вони повинні вміти вести бесіду відповідно до навчальної ситуації, а також у зв язку зі змістом побаченого, почутого або прочитаного, вживаючи формули поздоровлення, запрошення, привітання, вибачення, згоди, заперечення, запитання різних типів, прохання. Навчання монологічного мовлення передбачає досягнення такого рівня розвитку навичок і вмінь, при якому учні можуть без попередньої підготовки у природному темпі застосувати засвоєні іншомовні засоби з метою здійснення реальної комунікації. Учні повинні робити повідомлення, логічно й послідовно висловлюватись за темою, згідно з навчальною ситуацією, а також у зв язку зі змістом побаченого або прочитаного, комбінуючи елементи опису і розповіді та висловлюючи своє ставлення до предмета мовлення. Навчання читання ставить за мету оволодіння учнями таким умінням, завдяки якому сприймається необхідна змістова інформація, а всі супутні мовні та технічні труднощі не перешкоджають перебігу усього процесу.

Учні повинні навчитися читати вголос і про себе з повним розумінням короткі нескладні (адаптовані) тексти, в основному побудовані на засвоєному мовному матеріалі. Навчання письма сприяє формуванню вмінь говоріння і читання, тому для цього виду мовленнєвої діяльності мета навчання полягає не тільки в тому, щоб навчити учнів правопису, але й уміння письмово викладати свої думки.

Раннє навчання іноземної мови передбачає оволодіння учнями звуковою та графічною системами мови, засвоєння певної кількості найбільш уживаних граматичних явищ, активного лексичного мінімуму.

Раціональна організація раннього навчання іноземної мови в початкових класах зумовлюється дією певних факторів, серед яких виділяються психофізіологічні особливості учнів молодшого шкільного віку, загально педагогічна специфіка навчального процесу та умови навчання іноземної мови в початковій школі. Категорія дітей молодшого шкільного віку (6 - 9 років) характеризується досить високим рівнем розвитку пам яті, мислення, сприймання, уваги, становленням довільної організації діяльності. Молодші школярі можуть орієнтуватись на форму і колір предмета, тому зовнішня привабливість навчального матеріалу відіграє значну роль у характері їх сприймання. Необхідно також підкреслити, що учні даної вікової категорії не можуть довго зосереджуватися на одному об єкті або дії, тому урок іноземної мови має бути насичений такими вправами, які б дали змогу урізноманітнити навчальну діяльність, допомогли б спрямовувати увагу учнів у потрібне русло. Театралізована гра - урок характеризується широким використанням елементів гри, змагання, прихованих форм контролю, функціональної музики, поєднанням індивідуальної, фронтальної форм роботи учнів з діяльністю в парах. Особливої ваги набувають рухливі ігри, які допомагають розрядити напруження, дати вихід загальмованій під час уроку руховій енергії учнів, стимулювати їх розумову діяльність. Оволодіння іноземною мовою розглядається як певний рівень сформованості навичок і вмінь використовувати мову для усного і писемного спілкування, як механізм пізнання інших народів і культур. Поряд з говорінням та аудіюванням значна увага приділяється читанню, яке, як вид мовленнєвої діяльності набуває все більш комунікативного характеру, зростає кількість та обсяг текстів, які учні повинні вміти читати мовчки.

Знання вікових особливостей учнів другого етапу дає вчителю можливість визначити саме ті прийоми, форми та засоби навчання, які приведуть до успішного вирішення вказаних вище завдань. Суттєвою особливістю учнів цієї вікової категорії є розвиток складніших форм мислення у зв язку із засвоєнням абстрактного матеріалу, теорій, закономірностей при вивченні інших дисциплін. Психологи вказують на достатній рівень розвитку в учнів цього віку таких якостей мислення як більша логічна послідовність, критичність, самостійність, цілеспрямованість, зростання самосвідомості, контроль за власною діяльністю. Другий етап навчання характеризується використанням прийомів та способів навчання, які активізують розумово - мовленнєву діяльність учнів, їх ініціативність у виконанні завдань. Серед засобів навчання, які використовуються на цьому етапі, можна назвати слайди, ситуативні і тематичні малюнки та картини, кодограми, схеми, таблиці, роздавальний матеріал для парної та індивідуальної роботи, фонограми, діа - , кіно - , відео - , dvd фільми.

Ширше використання вправ, що імітують умови природного іншомовного спілкування, зростання ролі самостійної роботи учнів, більша опора на вербальну наочність та підказки, збільшення питомої ваги парних та групових форм роботи.

Водночас у центрі уваги є розвиток культури усного та писемного мовлення засобами іноземної мови, поглиблення культурознавчих знань про стиль життя у країнах, мова яких вивчається. Забезпечити закінчення учнями загальної середньої освіти і підготувати випускників школи до життя та праці в сучасному інформаційному суспільстві; сприяти їх соціальній адаптації в умовах постійно розвиваючого ся суспільства; допомогти учням в їх самовизначенні при виборі подальшого життєвого шляху відповідно до їхніх здібностей, нахилів, можливостей; стимулювати старшокласників до продовження навчання і створити умови для полегшення їх переходу з однієї ланки системи навчання в іншу, а також націлити їх на самоосвіту.

Можливе викладання курсів, пов язаних з орієнтацією на професію вчителя іноземної мови, з лінгвокраїнознавством, з країнознавством, з перекладом, з використанням комп ютерних технологій у навчанні іноземних мов тощо. Велика увага на третьому етапі навчання приділяється усному мовленню, яке набуває якісно нового розвитку стосовно змістовності, більшої природності, вмотивованості та інформативності. При навчанні читання формуються вміння читати суспільно - політичні тексти з метою одержання повної та основної інформації, а також уміння переглянути і вибрати необхідну статтю. Навчаючись письма, учні повинні оволодіти вмінням складати план, тези до усного повідомлення, писати анотації та резюме прочитаного, складати реферат, а також робити письмові повідомлення. Оскільки у старших школярів з особливою силою проявляється прагнення до самоствердження, самовираження, до можливості відстоювати свої погляди та переконання, то саме комунікативна спрямованість навчання іноземної мови і створення сприятливого психологічного клімату для спілкування є тими факторами, які на цьому етапі мають особливу значущість. Послідовне здійснення комунікативно - пізнавального навчання, пов язаного з підвищенням змістовності мовлення учнів; використання прийомів, що спонукають до вираження особистого ставлення до проблем, які обговорюються; цілеспрямована реалізація принципу індивідуалізації навчання, орієнтована на використання іноземної мови в майбутній практичній діяльності школярів, широке застосування видів та форм самостійної роботи.

Комунікативно - орієнтований підхід до вивчення іноземних мов передбачає реалізацію особистісно орієнтованого, діяльнісного та соціокультурного напряму у вивченні іноземних мов. В самому змісті навчального предмета повинні бути закладені механізми, що розкривають можливість практичного використання іноземної мови як важливого засобу розвитку та задоволення інтересів учнів, в тому числі і немовних. Яким чином іноземна мова дозволяє долучитися до науково - технічного та культурного прогресу та традиціям країн, мову яких вивчають учні, поповнити свої знання у сфері точних чи гуманітарних наук. Дуже важливо, щоб у самому змісті навчального предмета були чітко представлені бажані емоційно - оціночні відносини учнів до навколишнього середовища, один до одного, до навколишнього світу, до того, чим вони займаються в процесі вивчення іноземної мови.

Мета реалізації комунікативного підходу полягає не лише в тому, щоб навчити учнів вільного іншомовного спілкування, але також продемонструвати свою унікальність як творця і учня, і вчителя; за допомогою спеціально дібраних вправ стимулювати мотиваційну сферу учнів, активізувати їх резервні можливості. інтуїтивно - свідомий підхід передбачає оволодіння іноземною мовою на основі моделей в інтенсивному режимі з наступним усвідомленням їх значення і правил оперування ними.

Свідомий пізнавальний підхід спрямовує діяльність учня передусім на засвоєння правил використання лексико - граматичних моделей, на основі яких здійснюється свідоме конструювання висловлювань. Комунікативний підхід передбачає органічне поєднання свідомих і підсвідомих компонентів у процесі навчання іноземної мови, тобто засвоєння правил оперування іншомовними моделями відбувається одночасно з оволодінням їх комунікативно - мовленнєвою функцією. Оволодіння уміннями говоріння, аудіювання, читання та письма здійснюється шляхом реалізації цих видів мовленнєвої діяльності у процесі навчання в умовах, що та моделюють ситуації реального спілкування. У зв язку з цим навчальна діяльність учнів організовується таким чином, щоб вони виконували вмотивовані дії з мовленнєвим матеріалом для вирішення комунікативних завдань, спрямованих на досягнення цілей та намірів спілкування. З позицій комунікативного підходу процес навчання іноземної мови будується адекватно реальному процесу мовленнєвого спілкування, тобто процес навчання є моделлю мовленнєвої комунікації, який має місце в реальному житті, оскільки навчання іноземної мови в середніх навчальних закладах відбувається в умовах рідномовного оточення. Тому йдеться тільки про максимальне зближення процесів навчання і реального спілкування за такими найважливішими параметрами як комунікативно - вмотивована мовленнєва поведінка вчителя та учнів і предметність процесу спілкування, що забезпечується ретельним відбором комунікативно - мовленнєвих намірів, тем, ситуацій, які віддзеркалюють інтереси та потреби учнів. Прийнятий в сучасній вітчизняній методиці комунікативний підхід до навчання іноземних мов, згідно з загальноєвропейськими процесами інтернаціоналізації і глобалізації, зумовлює вибір цілей, згідно з якими визначаються принципи, зміст, методи, прийоми та засоби навчання. У процесі оволодіння комунікативними вміннями цикли завдань розвивають комунікативні вміння і являють собою своєрідну спіраль - спектр, де кожен новий виток виводить учня на більш високий рівень. Другий аспект - граматичний - орієнтований на коригування та відпрацювання граматичних навичок учнів (комунікативно орієнтований підхід до систематизації та поглиблення граматичних знань). В реальних процесах спілкування окремі види мовленнєвої діяльності функціонують, як правило, інтегровано - наприклад, розмова - це аудіювання і говоріння, а заповнення форми передбачає читання і письмо. Завдання для розвитку навичок і умінь говоріння включають повністю контрольовані вправи, тобто тренувальні вправи (повторення слів чи фраз, пісні, вірші, декламації), напівконтрольовані, тобто умовно - комунікативні вправи (заповнення пропусків у словах чи реченнях, субституційні і трансформаційні вправи) і мало контрольовані вправи, тобто більш вільні форми висловлювання або творчі завдання (рольова гра, відкрите обговорення, ігри і міні - діалоги). Акт говоріння завжди має певну мету, мотив, в основі якого лежить потреба; предмет - думки того, хто говорить; продукт - висловлювання (діалог або монолог) і результат, який може виражатися у вербальній або невербальній реакції на висловлювання. їх можна використовувати у процесі навчання іноземної мови, але їх кількість надзвичайно обмежена (наприклад, спортивні змагання напередодні, спізнення учнів, тощо). Такі штучні комунікативні ситуації потребують певної деталізації зовнішніх обставин та умов, в яких має місце діалогічне спілкування, наявності вербального стимулу, визначення ролей, в яких виступатимуть комуніканти, стосунків між ними тощо. Характерною особливістю діалогічного мовлення є його емоційна забарвленість, оскільки мовець передає свої думки, почуття, ставлення до того, про що йдеться. Отже володіння діалогічним мовленням передбачає володіння говорінням та аудіюванням, що вимагає від учасників спілкування двосторонньої мовленнєвої активності та ініціативності. Виходячи з цього, в учнів необхідно розвивати вміння ініціативно розпочинати діалог, реагувати на репліки співрозмовника і спонукати його до продовження розмови.

Друга репліка може бути або повністю реактивною (інакше - залежною, або реплікою - реакцією), або реактивно - ініціативною, тобто включати реакцію на попереднє висловлювання і спонукання до наступного. На цьому етапі виконуються рецептивно - репродуктивні та репродуктивні умовно - комунікативні вправи на імітацію, підстановку, відповіді на запитання, на запит певної інформації (за зразком), повідомлення інформації тощо. Учасниками спілкування є самі учні, а вчитель лише дає їм певне комунікативне завдання, де окреслюється комунікативна ситуація і вказуються ролі, що їх виконуватимуть учні. На цьому етапі використовуються рецептивно - продуктивні комунікативні вправи нижчого рівня (такі, що допускають використання спеціально створених вербальних опор для висловлювання учнів). Вправи, що виконуються на заключному етапі відносяться до рецептивно - продуктивних комунікативних вправ вищого рівня (таких, що не дозволяють використання спеціально створених вербальних опор). До і групи входять вправи на імітацію, підстановку, трансформацію, відповіді на запитання, повідомлення або запит певної інформації, спонукання до певних дій тощо. При виконанні вправ цієї групи допускаються лише природні опори - театральні (концертні) афіші, розклади руху транспорта, план - схеми міст (селищ), географічні карти, малюнки тощо. Людина або описує факти об єктивної дійсності, передаючи їх просторові відношення, або повідомляє, розповідає про них, розглядаючи їх у часових відношеннях, або розмірковує про них, беручи до уваги інші відносини, найважливішими з яких є причинно - наслідкові. В основу кожного з низ покладена якість висловлювання учнів, причому ця якість обов язково веде до збільшення обсягу зразків мовлення, що використовуються учнем. Третій етап характеризується розвитком умінь виражати своє особисте ставлення до фактів чи подій, про які висловлюється учень, формулювати критичну оцінку і доводити правильність будь - якого факту; включати до свого мовлення елементи розмірковування, аргументації. і підготовчі (тренувальні) - імітаційні, підстановчі, трансформаційні, конструкційні, перекладні, питально - відповідальні, репліко - реактивні; далі розглянемо роль письма.