студентськии проект удосконалення власного української мови

студентськии проект удосконалення власного української мови

Національна доктрина розвитку освіти, закон про мови, конституція україни, концепції мовної та літературної освіти передбачають розвиток мовної особистості, яка володіє даром слова - усного й писемного, умінням вільно, комунікативно виправдано користуватися мовними засобами під час сприймання і створення висловлювань у різних сферах, формах, стилях і жанрах мовлення. Нині кожен третій член суспільства здобуває середню спеціальну або вищу освіту, проте досконалий рівень володіння культурою мовлення не став загальнонаціональним – ще надто багато людей користується українською мовою лише в побуті, без належної уваги до її правильності, чистоти, естетичності. Виявлення диференційованих ознак, опис особливостей вживання, встановлення значень сленгових одиниць і виразів, визначення джерел поповнення сленгу і способів сленгоутворень. Навчити створювати образ цілісного знання; навчити застосовувати найважливіші методи наукового пізнання; навчити ознайомлюватися з різними способами обробки інформації; навчити міркувати, спираючись на факти, закономірності науки; навчити робити обґрунтовані висновки; навчити працювати в команді; розвивальна. Готовність до планування, гнучкість мислення, наполегливість, готовність виправляти власні помилки, пошук компромісних рішень; розвивати навички аналізу та рефлексії; розвивати уміння відстоювати власну позицію, планувати свою роботу та час; розвивати уміння презентувати свій творчий доробок; виховна. Соціальне партнерство, толерантність, діалог; виховувати почуття відповідальності, самодисципліни, самоорганізації; виховувати бажання якісно виконувати поставлені завдання; соціалізуюча. А) аналіз знань потрібних для вирішення завдань, що пов’язані з даною проблемою на практиці; б) визначення даних теоретичних знань та відповідність їх сучасному розвитку практичної сфери.

Поширювати знання про поняття жаргон, сленг, удосконалювати вміння й навички створювати усне висловлювання та виголошувати його, добираючи мовні засоби залежно від мети спілкування й адресата мовлення; розвивати комунікативно - мовленнєві вміння, логічне й критичне мислення, усне мовлення, творчі здібності; виховувати в студентів почуття гордості за приналежність до українського народу, любов і повагу до рідної мови.

Червоний – присутні в аудиторії з життєвою енергією, сміливі сьогодні і впевнені в собі, але вони не розслаблені, бо збуджена нервова система; помаранчевий – є в нас сьогодні веселі, з радісним настроєм, схильні до товариськості, будуть виявляти ентузіазм в роботі, сприятимуть творчому і конструктивного мисленню; жовтий – серед нас допитливі, які прагнуть сьогодні пізнавати навколишній світ, дарувати почуття гумору, оптимізм, практичність і інтелект; зелений – серед нас є сьогодні сповнені любові, гармонії; налаштовані привести в порядок душу і тіло, досягти взаєморозуміння з іншими людьми, налаштовані на романтичний лад; синій – сповнені знань, готові приймати рішення; налаштовані виявляти тактовність і лояльність, увагу і винахідливість. Навчальна програма для вищих навчальних закладів і - іі рівнів акредитації, які здійснюють підготовку молодших спеціалістів на основі базової загальної середньої освіти.

– викладач вищої категорії, викладач - методист двнз „чернівецький індустріальний коледж”, голова всеукраїнської спілки голів обласних методичних об’єднань викладачів філологічних дисциплін внз і - іі рівнів акредитації; кабаненко а. – кандидат філологічних наук, викладач вищої категорії, викладач - методист, заступник директора з гуманітарної освіти та виховання чернівецького медичного коледжу бдму; груба о. В основі програми – не лише новий підхід до навчально - виховної мети курсу української мови, що передбачає виховання студента як компетентної мовної особистості, яка відзначається високою мовленнєвою культурою; формування навичок комунікативно виправданого користування засобами мови в різних життєвих ситуаціях з обов’язковим дотриманням мовних норм та мовленнєвого етикету; вироблення вмінь за лексемами й граматичними формами пізнавати національне світосприймання, ментальність рідного народу, а й інший підхід до принципів реалізації її змісту.

Відбувається переорієнтація методик викладання мови від системно - описових до комунікативно - діяльнісних, що дає можливість відійти від традиційного погляду на вивчення української мови як необхідності забезпечення студентів знаннями не мови, а відомостей про мову (часто досить специфічними, віддаленими від практичного застосування). Вивчення мови буде спрямовано не стільки на запам’ятовування студентами системи правил, скільки на розуміння закономірностей їх функціонування та формування комунікативних умінь і навичок. Принцип взаємозв’язку навчання, виховання і розвитку особистості, принцип демократизації і гуманізації навчання та принцип особистісної орієнтації навчання, що й дає можливість забезпечувати гармонійну реалізацію основних загальноосвітніх функцій навчального предмета, здійснювати співпрацю викладача й студента з метою досягнення навчально - освітньої мети, створювати умови для розвитку науково - інтелектуального та творчого потенціалів кожного студента. Виховання свідомого прагнення до вивчення української мови; вироблення у студентів компетенцій комунікативно виправданого користування засобами мови в різних життєвих ситуаціях; ознайомлення з мовною системою як основою формування мовних умінь і навичок — орфоепічних, лексичних, граматичних, правописних, стилістичних; формування духовного світу студентів, цілісних світоглядних уявлень, загальнолюдських ціннісних орієнтирів, прилучення через мову до культурних надбань українського народу і людства в цілому.

Мовленнєзнавчі відомості, види і жанри навчальних робіт, комунікативні вміння та навички (мовленнєва змістова лінія); мовну систему – стилістику, лексикологію, фонетику, граматику, синтаксис та пунктуацію (мовна змістова лінія); соціокультурознавчі відомості, відображені в навчальних текстах, наочно - ілюстративних матеріалах, аудіовізуальних та ін. Засобах, дібраних з урахуванням принципу єдності навчання, виховання та розвитку студентів (соціокультурна змістова лінія); основні способи загальнопізнавальної діяльності, формування яких сприяє різнобічному, зокрема і мовленнєвому розвитку студентів (діяльнісна змістова лінія). Вони містять критерії для визначення рівня навчальних досягнень студента, а вимоги до соціокультурної та діяльнісної ліній не є спеціальними, хоч і важливими для формування мовно - мовленнєвих компетенцій. Передбачено у програмі міжпредметні та внутрішньопредметні зв’язки – це дає можливість вивчати мову як вияв загальнокультурного процесу, а кожне мовне явище розглядати в лінгвістичному контексті. Особлива увага приділяється таким розділам науки про мову як стилістика й культура мовлення, що, насамперед, і визначає її якісно вищий рівень (щодо мети курсу загалом) порівняно з попередньою програмою. Стилістика, правопис, культура мовлення – у такій послідовності пропонуються до розгляду пріоритетні аспекти кожного мовного явища (за навчальними темами). Спочатку окреслити мовне явище, дати йому лінгвістичну характеристику, визначити умови його нормативності (наприклад, правила правопису), а вже потім вчитися розрізняти його стилістичні особливості. Подається у програмі й робоче планування реалізації змістових ліній, у якому, крім змісту навчального матеріалу, конкретизуються державні вимоги до рівня освітньої підготовки студентів. Навчальний матеріал, об’єднаний за певними темами, хоча й подається у традиційній послідовності (фонетика, лексика та фразеологія, словотвір, морфологія, синтаксис, пунктуація), але орієнтований на стилістичну специфіку того чи іншого мовного явища, на визначення його місця у мовленнєвому процесі (саме компетенцією стилістики є визначення особливостей прояву мови у її писемній та усній формах). На початку курсу можна, наприклад, ознайомити студентів з основними положеннями функціональної, а не практичної стилістики, адже уміння розрізняти стилі та жанри мовлення, давати їм характеристики за їхніми ознаками, складати висловлювання у визначених стилях та жанрах є вихідним етапом для умінь, що формує стилістика практична. Під час вивчення розділу „риторика” викладач, ураховуючи специфіку навчального закладу, може запропонувати й інші, крім визначених програмою, теми (підтеми), що відповідають майбутньому фахові молодшого спеціаліста. Оцінювання навчальних досягнень студентів під час вивчення курсу української мови здійснюється з урахуванням вимог до учнів загальноосвітніх шкіл із метою дотримання принципів послідовності навчання й об’єктивності самого оцінювання. Вивчення української мови у вищих навчальних закладах і - іі рівнів акредитації має бути спрямоване на підвищення рівня грамотності студентів і їх культури мовлення. Форма підсумкового контролю – екзамен (тестові завдання), який є обов’язковим на державній підсумковій атестації студентів із загальноосвітніх предметів. 1) неперервність мовної освіти; 2) поступове розширення і поглиблення знань, умінь та навичок учнів від класу до класу; 3) перехід від початкової до середньої і старшої ланки.

Кожний з них має свої особливості змісту і структури навчальних програм, однак усі три етапи пов язані загальними навчальними й виховними цілями, спрямованими на формування мовної особистості. Початковий етап навчання рідної мови (1 - 4 класи) будується так, щоб відомості з різних лінгвістичних розділів відповідали науковим уявленням про ті чи інші мовні факти.

Вашуленка, принцип науковості трактується як достовірність виучуваного матеріалу, відповідність його поглядам, існуючим у сучасній лінгвістичній науці, правильне розкриття суті мовних явищ і їх істотних ознак. із стандартизацією початкової ланки освіти курс української мови для 1 - 4 класів значно оновився, у ньому чіткіше передбачено взаємодію двох складових частин. Мовні знання служать важливим засобом розвитку мислення дитини, що здійснюється в процесі побудови зв язних висловлювань, роботи над текстом, його структурою. Це відбито в програмі для 1 - 4 класів, що включає відомості про мову і мовлення, форми їх існування, форми спілкування, текст та особливості його структури, функціонування в ньому різних мовних одиниць. Виділення в програмі початкової школи одиниць мови і мовлення забезпечує таку єдність, у якій міжрівневі зв язки відображають живу природу мови, її реалізацію в комунікативних актах, що є кінцевим результатом навчання мови.

На першому етапі діти, засвоюючи елементи лінгвістичної теорії, сприймають її як засіб мовленнєвої діяльності, а мовні явища розглядають з позицій функціональної доцільності в реченні, тексті, мовленні. Вашуленка, таке структурування навчального матеріалу дає змогу вивчати всі мовні одиниці - речення, слова, звуки мовлення - на основі зв язного висловлювання (тексту), а також з опорою на здобуті відомості про усне й писемне мовлення, текст. Кожна з цих ліній комплексно забезпечує мовленнєвий розвиток дитини і низку необхідних кожній людині якостей (спільно працювати групами, парами; давати оцінку власній роботі та іншим; висловлювати критичні зауваження щодо висловлювань товаришів тощо). Комунікативна змістова лінія як основна передбачає розвиток усного і писемного мовлення учнів, уміння користуватися мовою з метою спілкування, пізнання, впливу.

Лінгвістична (мовна) змістова лінія передбачає засвоєння пропедевтичних знань про мову, мовні одиниці і явища, уміння виконувати певні види мовного аналізу.

Реалізація лінгвоукраїнознавчої змістової лінії потребує уваги до тлумачення значень слів і фразеологізмів, прислів їв, приказок, написання творчих робіт з використанням етнографічних елементів змісту.

Учні мають можливість перекопатися на конкретних прикладах, які функції в текстах різних типів і стилів мовлення виконують речення, слова в їх лексичних і граматичних значеннях, морфеми, звуки мовлення, чим досягається органічний зв язок засвоєння теоретичних відомостей з практичним використанням їх у мовленнєвій діяльності. Цей розділ передбачає ознайомлення учнів з основами культури мовлення, спілкування, правилами мовної етики, що в середніх класах стане базою для активного формування мовної особистості. Тому під час опрацювання текстів, конструювання власних висловлювань необхідно розкривати учням особливості спілкування, врахування мети, адресата мовлення і загальної мовленнєвої ситуації. Важливо, щоб діти засвоїли його структурні й семантичні особливості, навчилися визначати граматичну основу, встановлювати смислові зв язки між членами речення, розрізняти типи речень за метою висловлювання, інтонаційним оформленням, елементами ускладнення його будови (однорідними членами речення, звертанням) та складні речення. У початковому курсі української мови передбачено ознайомлення із значенням слова (багатозначність слів, пряме і переносне значення, синоніми, антоніми), практичне опрацювання омонімів (без терміна). Система роботи з лексичним значенням слова допомагає учням осмислити будову слова, приналежність до певної частини мови та граматичні особливості слів - різних частин мови.

Аналізуючи будову слів, добираючи спільнокореневі слова, молодші школярі оволодівають навичками морфемного і морфологічного та елементами словотвірного аналізу.

Вивчення лексичних одиниць допомагає учням не тільки засвоїти основі і лексикології, морфеміки і морфології, але й опанувати основні правила орфографії. Тому цей курс в усіх типах шкіл повинен бути зорієнтований на комунікативний аспект, що забезпечує розвиток мовленнєвих здібностей дитини на основі не тільки лінгвістичних знань, але й активної мовленнєвої діяльності. Зміст цього курсу відбитий у чинній програмі, що визначає систему основних лінгвістичних знань, передбачає поглиблення найголовніших мовленнєвих понять, регламентує зміст роботи над формуванням в учнів уміння будувати власні висловлювання і містить основні вимоги до знань, умінь і навичок. Тому зміст шкільного курсу мови на другому етапі будується, крім лінійного, за ступеневим принципом, тобто лінійний порядок розміщення розділів порушується і включаються до нього інші теми.

У ній визначається основна мета і завдання шкільного курсу мови, коротка характеристика його змісту та визначаються уміння і навички, якими мають оволодіти учні в процесі вивчення мови.

Ознайомлення учнів із мовною системою та її структурою, своєрідністю її одиниць, явищ як основою для формування мовленнєвих умінь і навичок; чинна програма з української мови складається з чотирьох змістових ліній. Лінгвістична (мовна) змістова лінія - це шкільний курс мовної теорії (лінгвістики), базові знання мовної системи, без яких неможливе досконале володіння мовою. Ця змістова лінія включає деякі питання загального мовознавства, присвячені суспільній ролі мови, її функціям, розвитку, місцю української мови серед слов янських мов і в світі. Комунікативна змістова лінія визначає зміст роботи над формуванням в учнів умінь сприймати, відтворювати і створювати усні й писемні висловлювання різних жанрів, типів і стилів мовлення й покликана формувати мовленнєві уміння і навички, необхідні школярам як у період навчання, так і в процесі майбутньої професійної діяльності, у повсякденному житті. Програмою передбачається практичне ознайомлення учнів з усіма видами мовленнєвої діяльності (аудіюванням - глобальним, детальним, критичним; читанням - ознайомлювальним, вивчальним, вибірковим; говорінням у діалогічній і монологічній формах; письмом у всіх його жанрах, типах і стилях). Комунікативна змістова лінія містить відомості про мовлення (мовленнєвознавчі поняття - спілкування, ситуація спілкування, текст, монолог і діалог, типи, стилі і жанри мовлення тощо) та перелік основних видів робіт (перекази, твори, газетні жанри, ділові папери та ін. Культурологічна змістова лінія являє собою перелік культурологічних тем, що орієнтують учителя на добір відповідних текстів, тематики творчих робіт, знайомлять учнів з історією, звичаями, традиціями, мистецькими скарбами, духовною і матеріальною культурою українського народу, із загальнолюдськими моральними нормами і цінностями, культурною спадщиною інших народів. Діяльнісна змістова лінія впливає на розвиток мисленнєвої і мовленнєвої культури учнів, оволодіння ними базовими мисленнєвими прийомами і методами - порівнянням, зіставленням, узагальненням, моделюванням тощо, а також усвідомлення структури власної пізнавальної діяльності. Розкриття таких зв язків (між лексикою і словотвором, фонетикою й орфографією, морфологією та синтаксисом тощо) допоможе дітям осмислити системний характер мови, специфічні особливості кожного мовного явища. Міжпредметні зв язки є доброю основою для координації, а згодом інтеграції мови з іншими предметами - літературою, народознавством, історією, географією. Основний етап навчання української мови у 5 - 9 класах забезпечує засвоєння знань про її структуру, функції, походження і розвиток як базу для формування поглядів на мову та набуття мовних і мовленнєвих умінь і навичок. Третій, узагальнюючий, етап навчання рідної мови у 10 - 11(12) класах спрямований на поглиблення знань з лінгвістики і риторики, підвищення культури мовлення і рівня грамотності старшокласників. Зміст чинної програми орієнтує вчителя на вдосконалення мовних і мовленнєвих умінь і павичок, необхідних для майбутньої мовленнєвої практики випускників середніх шкіл. Ознайомлення з мовною системою як основою для формування мовних умінь і навичок - орфоепічних, граматичних, лексичних, правописних, стилістичних; навчальний матеріал основної ніколи розподілено на курси української мови для 5 - 9 класів, що подається у формі таблиць відповідно до змістових ліній. і) рівень стандарту - для учнів, що обрали негуманітарні профілі; 2) академічний рівень - для учнів суспільно - гуманітарного та художньо - естетичного напрямів профільного навчання; 3) рівень профільного навчання (української філології). Зміст мовленнєвої змістової лінії будується за принципом структурної систематичності, що передбачає зростання складності і поглиблення мовленнєвознавчих понять та формування умінь у всіх видах мовленнєвої діяльності. Мовна змістова лінія подається за лінійним принципом і містить відомості про мовну систему, засвоєння яких повинно здійснюватися за принципом внутрішньо - предметних зв язків. У старшій школі передбачається дати учням системне уявлення про культуру мовлення, стилістику і риторику, одночасно здійснюючи систематизацію й узагальнення знань, умінь і навичок, набутих в основній школі.