третя класифікація хімічних елементів

третя класифікація хімічних елементів

На атомарному рівні відмінність у хімічному елементарному складі неорганічного і органічного світу відсутня, що свідчить про єдність походження всього живого з неживої природи.

У неживій природі переважають оксиген (63%), силіцій (21, 2%), алюміній (6, 5%), натрій (2, 4%), кальцій (1, 9%), ферум (1, 9%), магній (1, 8%), калій (1, 4%). Метаболічна функція біоелементів – вони регулюють осмотичні процеси, підтримують ph внутрішнього середовища, забезпечують процеси збудження та гальмування, здійснюють процеси активного транспорту через мембрани та є гуморальними чинниками діяльності тканин, органів. Завданням цього напрямку в медицині є розробка способів профілактики порушень біоелемснтного складу та його корекції при захвоюваннях (біоелементозах). Біоелементозом називають тимчасове або тривале поруиіення біое - лементного складу організму (надлишок, нестача, дисбаланс елементів), яке супроводжується певними клінічними проявами.

Найбільший вміст у живій природі припадає на карбон, оксиген, гідроген і нітроген, які розташовуються у верхній частині таблиці і є типовими неметалами.

1) легко і в різному порядку поєднуються між собою, утворюючи один з одним міцні ковалентні зв язки, що забезпечує стійку структуру біомолекул; 2) здатні утворювати слабші за ковалентний водневі зв язки, які обумовлюють можливість зміни структури біомолекул та їх взаємодію між собою; 3) здатні утворювати порівняно невелике число типів зв язку, що зменшує кількість необхідних для клітини каталітичних систем; 4) мають малі розміри, малу відносну атомну масу і є легкими елементами, що обумовлює можливість їх використання у великій кількості для побудови біомолекул; 5) у звичайних умовах проявляють неметалічні властивості, що лежить в основі їх структурної функції. Бере участь в утворенні молекул усіх органічних речовин, а також оксидів, гідридів, карбонатів, які утворюються в результаті життєдіяльності організмів. В перекладі з грецької назва азот означає безжиттєвий, хоча без нього життя не може існувати, а в перекладі з латини назва нітроген звучить як той, що породжує селітру.

В незв язаному стані зустрічається у вигляді графіту і алмазів, а в зв язаному – в складі горючих і осадових порід та атмосфери, в якій на його частку припадає 0, 046% маси.

1) мають високу здатність утворювати йони, що беруть участь в утворенні йонних зв язків і обумовлюють існування йонних сполук, 2) деякі можуть мати змінну валентність, завдяки чому їхні йони використовуються в життєвих циклах для регульованої передачі електронів; 3) більшість є сильними відновниками або окисниками, тому у складі біосистем досить часто беруть участь в регуляції життєвих функцій; 4) у звичайних умовах проявляють металічні та неметалічні властивості. є осмотично активним елементом, забезпечує транспорт речовин у клітину і з неї, регулює роботу продихового апарату рослин, бере участь у процесах подразливості, регулює серцеву діяльність та водний обмін організму тварин та ін. У вигляді йонів бере участь у регуляції ритму серцевої діяльності, зсіданні крові, здійсненні м язового скорочення, утворенні жовчі, забезпечує рух компонентів клітин і самих клітин. У складі гемоглобіну й міоглобіну здійснює транспорт газів, у складі ферментів (цитохромів, каталази, фередоксину) забезбечує перенесення електронів у процесах дихання й фотосинтезу.

У вигляді фосфатів міститься в кістковій тканині тварин й людини, входить до складу складних білків - фосфопротеїдів, нуклеїнових кислот, атф, фосфоліпідів, коферментів надф тощо. У тварин входить до складу хлоридної кислоти шлункового соку, у вигляді йонів бере участь у регуляції осмотичного тиску плазми крові, стимулює процеси фотолізу води у рослин. Тому їх біологічна роль пов язана з їх включенням до складу речовин (дихальних пігментів, вітамінів, гормонів, ферментів), що беруть участь у регуляції життєвих процесів. Наприклад, відомо, що лікарі - гомеопати успішно використовують для профілактики атеросклерозу препарати золота (в дуже малих кількостях), хоча механізм їхньої дії абсолютно невідомий. Класифікувати хімічні елементи та їх речовини; визначати властивості основних класів неорганічних сполук; називати хімічні елементи та їх сполуки; наводити приклади s - , p - , d - елементів; кожний хімічний елемент характеризується ступенями окиснення, які можуть виявляти його атоми у сполуках. Таке означення стосується середніх, або нормальних, солей, що їх можна розглядати як продукти повного заміщення йонів гідрогену в кислотах йонами металічних елементів або гідроксильних груп в основах кислотними залишками, наприклад na2so4, к3ро4. Оснввні солі – продукти неповного заміщення гідроксогруп в основі на йони кислотного залишку, наприклад cu(oh)cl – купрум гідроксо – хлорид, al(oh)so4 – алюміній гідроксосульфат. Подвійні солі – продукти заміщення йонів гідрогену в молекулі кислоти йонами двох різних металічних елементів, наприклад kal(so4)2 – калій - алюміній сульфат (алюмокалієвий галун). Хімічні елементи класифікують за відмінністю властивостей простих речовин, які їм відповідають, за будовою електронних оболонок їх атомів та походженням і поширенням у природі. Закріпити знання про атоми, молекули, іони, хімічні елементи, хімічну символіку; закріпити вміння розрізняти речовини й тіла, чисті речовини й суміші, писати й називати хімічні елементи.

Генетичні зв’язки між класами неорганічних речовин – основні класи неорганічних сполук хімія – комплексна підготовка до зовнішнього незалежного оцінювання розділ ii. Генетичні зв’язки між класами неорганічних речовин між класами речовин – простими (металами і неметалами) і складними (оксидами, кислотами, основами, солями) – існує зв’язок і можливість взаємного переходу.

Сформувати поняття про валентність, одиницю валентності, навчити учнів визначати валентність елементів у бінарних сполуках, складати формули сполук за валентністю; розвивати логічне мислення та творчі здібності. Хімічні властивості оксидів – основні класи неорганічних сполук хімія підготовка до зно та дпа комплексне видання частина і загальна хімія основні класи неорганічних сполук хімічні властивості оксидів основні амфотерні кислотні взаємодіють із кислотами з утворенням солі та води.

Ентропія простих речовин і сполук прийнято вважати, що атоми елементів і сполук при абсолютному нулі (тобто при 0 к або - 273, 16 °с) знаходяться в абсолютно впорядкованому стані. Амфотерні оксиди та гідроксиди – основні класи неорганічних сполук хімія підготовка до зно та дпа комплексне видання частина і загальна хімія основні класи неорганічних сполук амфотерні оксиди та гідроксиди поняття про амфотерність іноді трапляються сполуки, які можуть проявляти і кислотні, і основні властивості. Комісія постановила, що будь - яка речовина повинна мати лише одне єдине назву; найменування речовини складного може складатися з двох слів, які вказують на вид і рід з єднання, і не повинно суперечити мовним нормам. Це сталося після створення олександром михайловичем бутлеровым теорії хімічної будови, в якій було чотири основних положення, розповідають про порядку атомів у молекулі, явище ізомерії, взаємозв язки будови і властивостей речовини, а також про вплив атомів один на одного. З цієї причини і номенклатура весь час ускладнювалася, і виникали нові доповнення, які були озвучені і прийняті на черговому з їзді, що відбувся в 1930 році в місті льєжі. Всі метали володіють загальними фізичними (ковкістю, тепло - і електропровідністю, металевим блиском) і хімічними (відновлювальні, взаємодія з водою, кислотою і так далі) властивостями.

До неметаллам відносять всі елементи восьмий, сьомий, шостий (крім полонія) груп, а також миш як, фосфор, вуглець (з п ятої групи), кремній, вуглець (з четвертої групи) і бор (третьої). За допомогою першого утворюється складна речовина, воно пов язується з атомами інших елементів, його не можна розглядати окремо від якого - небудь складного речовини.

З іншого боку, це “необхідне” для організму генетичне контролювання вже наявних усередині нього на тому чи іншому етапі співвідношень, адже, за словами знаменитого к. Геохимической середовищі існування, вимирання і розквіт окремих видів, пологів і сімейств рослин і тварин, ми зможемо грамотно орієнтуватися в сьогоденні, вирішувати актуальні проблеми медицини, екології і проблеми, пов’язані з ними.

В даний час є безліч класифікацій елементів по їх відношенню до живих організмів – поділ на біогенні і абіогенні, на макро - , мікро - і, а тепер уже й ультрамікроелементи, на ятрогенні (тобто начебто і потрібні, але шкодять), есенціальні (життєво важливі) та умовно есенціальні, на токсичні і умовно токсичні. Аггетта до чотирьох органогенного (кисень, вуглець, водень і азот) і семи макроелементів (фосфор, сірка, натрій, калій, магній, кальцій, хлор) як найважливішим есенціальним елементам слід додати ще дев’ять. Мерц пропонує до 11 органогенного і макроелементів (про кількісний та якісної складі цієї групи, по суті, ніхто не сперечається) додати такі елементи, надлишок або дефіцит яких має значення для здоров’я людини.

Згідно з більш широкому трактуванні, запропонованої анке, до есенціальним мікроелементам поряд з “класичними” ессенціальними елементами аггетта слід віднести “нові” есенціальні. Macспектрометрія є найбільш ефективним експресним методом аналізу й установлення будови як індивідуальних органічних сполук, так і синтетичних, природних сполук та їхніх сумішей.