марина павленко русалонька із 7-в або прокляття

марина павленко русалонька із 7-в або прокляття

Русалонька невідворотно перетворюється на сяйливу хмарку і пропливає в небі над софійчиним балконом. От - от упадуть на книжку солоні краплі… тітонька сніжана також порятувала свого судженого. – я й собі колись за русалонькою побивалась і не терпіла казок із поганим кінцем. Правда, нині… – тітонька сумовито провела поглядом хмаринку і сперлась на поруччя, – і я не проти політати безтурботним клубочком пари… отакої. Багатьох відшивала тільки за те, що були всілякими там зеленьками, пічкурами, розсипаними.

Вітальню вже засновано м яким прозорим шовком, закидано мережаними стрічками, обсипано дрібними атласними трояндочками… убрання буде справжнісіньким дивом – софійка передчувала це, щогодини бігаючи до вітальні милуватися. Нарешті братика вгамовано, математику сяк - так подолано, сукню розкроєно, тітоньку сніжану проведено. Ще трохи, ще кілька перепон (придумав же хтось проти ночі зуби чистити), і софійка та мама попадають з ніг. Мама читала казку, на край ліжка зліталися птахи - зорі, а тісна кімнатина здавалася затишним кубельцем… тут – інакше.

Укритися з головою, заплющити очі… не бачити, як по кутках збирається пітьма, не відчувати, як важчає німота, як налягає на горло. Без нього тутешні вечори ще моторошніші… якби не поодинокий гуркіт далеких потягів і безтурботне викумкування жаб десь аж із олексівського болота… раптом поверхом нижче хтось побіг. До біганини додалися важкі старечі кроки із шарканням, охканням і постукуванням ціпка. Зараз і в москві не дуже заробиш, от і повернулися, не пробувши й двох місяців… кинулася до відривного календарика. Завдання виконала швидко, навіть дала списати кулаківському, а той… тільки й бовкнув. Та всі перерви підкидав хрущів до рюкзака – не софійці – противній ірці завадчук. Що ж, справжній рятівниці і в казці, і в житті зостаються крихти зі столу суперниці. і це, їй - богу, не тільки тому, що обтяжливо й нудно сидіти з дитиною в чотирьох стінах. Тим паче, кортіло побачити колишнього сусіда сашка, який і досі мешкав у напівпідвальчику.

Поки не купимо квартири… окрилена сподіваннями, взялася працювати в сашка художником (підписувала картонки для товару) і реалізатором за сумісництвом. Мама працює прибиральницею, та й то часто хворіє, а в сім ї ще трійня малих сестричок. Вона заторохтіла про гімназію, про новий двір і його собак та котів, про тітоньчине заміжжя і пережиті нічні страхи.

Переказала навіть казочку про русалоньку, тільки очі ховала, як ішлося про принца, так схожого на вадима.