уроки в 1 класі для української школи

уроки в 1 класі для української школи

В той же час, зауваження від вчителів, що учні не слухають або нечемні, лунають найчастіше під час уроків читання. Практика показує, що під час читання вголос одним учнем, решта учнів в класі часто не слухають. Спочатку я застановилася на питанні, як я можу розвинути це вміння читати на уроках у своєму 1 - му класі. Я усвідомлювала, що в житті та реальному світі поза стінами школи ми читаємо, щоб зрозуміти, щоб довідатися про щось нове, отримати нову інформацію. А на уроках читання у 1 класі ми здебільша читаємо один і той сам текст, який нам нічого нового не подає. Ці роздуми світлани волотовської були написані у 2001р коли, вперше в україні у школу в перший клас пішли шестирічки.

За всіма світовими канонами, якщо семирічки приходили до школи і вже мали вміти читати (це була відповідальність батьків), то це ніяк не могло стосуватися шестирічок. Експерименти світлани – результати цих перших спроб нововведень на уроках у 1 класі. На початку я розміщувала текст таким чином, щоб слова не мали переносу по складах з одного рядка на інший. З часом учні почали розпізнавати слова і словосполучення, а надалі і читати весь текст. Проте, учителі, які запроваджують цю сучасну технологію навчання грамоти, мають великий успіх. Знання про голосні і приголосні букви, крапку, знак оклику, велику букву у назвах міст, ім я, прізвища, тощо, починають надаватися після першого півріччя. Я почала розвивати такі знання через тиждень, але давала тільки загальні поняття. Виписуючи ранковий текст перед уроками у 1 класі, я навмисне робила певні помилки.

Коли, згідно програми мінінстерства освіти, підходив час певної теми, ми вже починали з того, що закріплювали ті знання, які здобули у вересні. Під кінець теми діти вже знають, що ім я, прізвище, назва вулиці і назва свого міста пишуться з великої букви.

Тобто, при поглибленому вивчені слідуючої теми з підручника, діти вже мають певний багаж знань. Спостереження показали, що читання ранкового тексту допомагає у виконанні необхідних знань і у творчому писанні. Я плинно вела по тексту указкою, не затримуючись над кожним словом, щоб передати поняття, що читання не полягає на відчитуванні слів, а зосереджується на розумінні. Текст залишався на дошці, щоб діти ще мали нагоду самостійно підійти та прочитати.

Я викликала учнів читати за бажанням сама, або учень, прочитавши текст, викликав іншого учня. Кожного ранку діти - першокласники бігли до дошки і самі шукали помилку у тексті, говорячи.

Навмисне написання помилки учителем широко використовується в різних підручниках з граматики.

Уроки у 1 класі та впродовж усього навчання повинні сприяти тому, щоб учні самостійно знаходили і виправляли помилки – свої, друзів та вчителів. Проте, надмірне зосередження уваги вчителя на учнівських помилках призводить до негативних наслідків. Коли я почала апробацію ранкового тексту, я ще не знала – скільки часу займе досягнення моєї мети.